Було таке піднімалась я на гору в карпатах

1.пройшовши близько 1 км
я побачила таку красу шо раньше
могла тільки уявлять там було прекрасно
чисте повітря під тобою гори над тобою чисте небо
навкруги незаймана природа якої здається не бачили
нічії очі.я була щаслива

по дорозі далі я подумала шо коли
дійду до перевалу там буде ще красивіше

2.коли я дійшла до найвищої точки на своєму шляху
я була настільки обезсилена зла голодна.що не думала взагалі ні про шо хороше а тільки знала що мені ще стільки ж ідти в низ щоб спокійно посидіти

3.я прийшла в низ заспокоїлась і відпочила

так от я написала з усіх 3 випадків тільки один раз що була щаслива(1).тому що мене завжди щось відволікало якісь посторонні думки на 2 я думала про те що було так важко до цього в минулому як важко буде далі.
на 3 я знов згадувала який шлях я подолала і як мені важко буде спати.

А у 1 випадку я жила тією миттю і не думала ні про минуле ні про майбутнє я не бачила часу я просто насолоджувалась тому з впевненістю кажу що була щаслива.
Але насправді у всіх 3 випадках щастя таке як у 1 було поруч і зрозуміла я це набагато пізніше нажаль.Воно завжди поруч просто ми його не бачимо бо дивимось трохи не туди